Шумить життя в підніжжях мОго саду
Задимленим цвітінням абрикоси
І зонтиками жовтої кульбаби
Збирає, квітня ще холодні роси.
Йому не лячно, що будуть морози,
Які опалять вельон цвіту чистий,
Життя шумить і перші-перші грози
Об рвані б'ються шарфики із листу.
А будуть нові, стужі потрясіння.
Десяті, соті паростки зів'ялі.
Така у тому часі воскресіння
Анафема квітневої печалі. | 
та
у Вас 
0
