Коли чекали люди свіжих див,
В лютневий день рясної сніговії,
Нас, двох з тобою, поблагословив
Карат сльози із маминої вії.
Усе дитинство, юність і життя,
Непройдені і пройдені дороги,
Де було все: і будні, і свята,
І цілий всесвіт кинутий під ноги.
А в ньому стільки ніжності й тепла,
Дитячих мрій без запитальних знаків,
Поділена цукерка і... сестра,
У розпалі цвітінь червоних маків
| 
у Вас 
0
