Ностальгія
Ніжні спогади не стерти І кому ще це потрібно ? Павутинкою на стернях Вересневий грає вітер. І та музика далека Із дитинства лине – лине, Мов загублений лелека, Наче туга журавлина. В тиху осінь через весни Чи на радість чи на муку Ти любов мені принесла, А собі взяла розлуку. Крізь зимою скуті ріки, Через холоду завії Залишилась нам навіки Ностальгія, ностальгія. Буде чиста просинь неба, Будуть ранні тихі весни, Тільки пам’яті про тебе Плин років не перекреслить. Знов у спогадів полоні, Знов на осінь повертає, Павутинкою на скроні Вересневий вітер грає.
Додав: Гончар (07.02.2015)
| Автор: © Іван Гончар
Розміщено на сторінці : Гончар Іван
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1466 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині