Згадай мене мила
Згадай мене мила У щасті й тривозі, Як втомляться крила На довгій дорозі. Згадай як весною Проліски сонні Всміхались любовно Очатами доні. Згадай коли літом На Івана Купала Повінчані квіти на воду кидали, як осінь тужливо торкалася скроні і ключ журавлиний згасав на осоні. Як сковані ріки Згадай в заметілі, Бо в серці навіки Лиш віхоли білі.
Додав: Гончар (17.02.2015)
| Автор: © Іван Гончар
Розміщено на сторінці : Гончар Іван
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1686 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.