У соловецьких казематах Осліплий старець доживав Свого змарнованого віку, Лиш штурхав костуром бруківку І богомольців все питав : - Що то будується ? - Де? - Он де лунає стукіт день-у-день. - Тюрма. - Ага, тюрма буде? Мій затаврований народе, Як согрішив перед тобою, В яку облуду засотав, Як непоправно обікрав ? А ворон ген над головою На шпилі крякав. Долинав Далекий брязкіт ланцюгів, І біль таївся в вічний гнів, Що навпіл серце роздирав. Вели колодників до страти. Крізь віри зболені руїни … - А чи є хлопці з України? Ще зміг старече закричати. Схилився. Тихо застогнав. - Є! – ще почув. І буде жити Народ, якщо по тюрмах здатен гнити. І костур з рук йому упав.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1432 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
