І в мене його мало, пані Таміло, але вважаю, що вірш, як і всякий інший виступ перед авдиторією, краще закінчувати життєствердно ("оптимістично"). Інакше - кому мій песимізм допоможе?.. Щиро дякую за схвальний відгук!
Злободенний твір, зачепив своєю відвертістю про сучасну неоголошену війну. Для того,щоб діждатися переможного кінця війни, потрібно було давити своїх гнид доки вони не вилупилися і не перетворилися в московських вошей, котрі насіють нових гнид.А ми їх вознесли на державний Олімп.Чим раніше ми почнемо давити гнид і труїти вошей, тим швидше настане кінець війни.Без відкриття другого фронту проти режиму внутрішньої окупації ми цю війну не виграємо і не виживемо в ній, як нація.
Сердечно дякую, пане Олесю, за цей коментар, за схвальний відгук, за оцінку, а головне - за прямі думки! Ми з Вами - однодумці! Нагадали відомий вислів Симона Петлюри: «Нетакі страшні московські воші, як українські гниди». Ось і я - про них... Щасти нам у нашій боротьбі! Провідника б ще!..
Погоджуюся, що треба оптимістично, але ще й треба реалістично..... На зміну війні прийде щось інше, бо на цій Землі тільки тяжкі й безкінечні дороги, на жаль....
О, реалістичніше, мабуть, може написати безпосередній очевидець, себто учасник війни. Сподіваюся, ще напишуть... А мені поки що так написалось. Дякую Вам за обговорення!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
Нагадали відомий вислів Симона Петлюри: «Нетакі страшні московські воші, як українські гниди». Ось і я - про них... Щасти нам у нашій боротьбі! Провідника б ще!..
