Ти мене відпустила...
Ти мене відпустила: „ Лети! “ Сказала: „Розгортай свої крила“ Дивний був сон, але ти Пізно мене відпустила. Опалила все в грудях вогнем, Опустилися порвані крила, В душі смокче болісний щем, Десь поділись бажання і сила. Ти мене відпустила: „ Лети! “ Одіпхнула в зневазі від себе, Досягла ти своєї мети − Украла і мрії, і небо…
Додав: poshipelov (18.03.2017)
| Автор: © Глоба Петро
Розміщено на сторінці : Глоба Петро
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1582 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
virchi : ШІ зробив наступну світлину. Цікаво... virchi : Вірш - наче ляпас ілюзіям + про те, що не можна більше ховати голову в пісок, сподіваючись, що буря пройде повз. Час прокидатися означає брати відпов
virchi : Хвеся вийшла чарівною! Найбільше сподобалося, що вона "дуже язиката" і "цілий день дає поради". Це так упізнавано для кішок, які