!!! Коли плаче небо, воно сумує За втраченим літом, його теплом. Небо сіріє від холоду й туги За голосами відлітаючих пташок. Іду додому. Промокли ноги. І ти не поруч. Далека дорога Малює водою такі несправжні Чорно-білі сни. Я таких не бачу – лише кольорові, Як запахи квітів й живої весни. Мій дощ… Кожна краплина – Клітина мого тіла. Ти дихаєш тихо. Так тихо, як небо, Похмуре небо восени.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
