Знов рудим своїм волоссям...
Знов рудим своїм волоссям Спокушає мене осінь, Та тепло вже втратили вуста. Я змінити це не в змозі, Знову ковдра на дорозі З жовтого кленового листа. Із тепла у прохолоду Осінь змінює погоду – Мла вкриває землю мов вуаль. Зранку крига у калюжі, Пелюстки злетіли з ружі - В душах оселяється печаль. У житті, як у природі, Проминають у негоді Час від часу і у мене дні. Я сумую і журюся – Та з захопленням дивлюся На пейзаж знайомий у вікні.
Додав: inkulinets (19.07.2013)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Вірші про осінь
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1104 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Дякую за тонке розуміння задуму!
virchi : Мені здається найсильнішим останній рядок: «Кат із катів!» Він звучить як видих, після якого вже нічого не скажеш.