Знову осінь

Осінь скатерть-самобранку

Розстелила по землі,

 Бродить мокра спозаранку

В золотистому вбранні

Знову осінь, тиха осінь

Літо переймає

розсипає позолоту

у  зеленім гаї.

Засвітились жовті квіти

На осонні у садах,

Грає вітер на трембіті,

Вирій кличе вже на шлях.

Знову осінь, тиха осінь

Літо проводжає

розсипає позолоту

аж до небокраю.

Пахне стиглими плодами

Яблуко-медовий Спас,

Тихо плине над церквами

Золотий іконостас.

Знову осінь, тиха осінь

Літа вже немає,-

Все згоріло у турботах

В сонячнім розмаї.

Осінь вибралась на крила,

Сипле щедрий урожай.

Скоро клином журавлиним

Відлетить спекота в даль.

       19,08,13,