Здавалося, що буде вічно...
Здавалося, що буде вічно Тепло, п’янке й квітуче, літа. Й, на перший погляд, алогічна Пожовкла на березі віта. Й раптова з ранку прохолода, І якось зимно проти ночі, І в небі дощова погода Закрила місяць й зорі-очі… І люди, якось неохоче, Шукають чоботи в коморі. І листям вітерець шурхоче, І з стріхи капотить надворі. І до останньої хвилини Нема бажання упізнати Знайомі і сумні картини, Що осінь вміє малювати. Хоч на продовження тепла Жевріє ще у нас надія, Та осінь вже ся відбула, Вона вже звершена подія. Вона нас тягне в листопад, Дерева голить без жалю… Сумує біля хати сад, В якому листя я палю.
Додав: inkulinets (31.08.2013)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Вірші про осінь
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1200 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.