"ОСІННІЙ НАСТРІЙ"

Вже ходить жінка-осінь у парку,

Вдягнувши з листя на голову вінок.

У сукні із м'якого крепдешину,

Плете на спицях ніжну паутину,

Відтанцювало літо свій танок.

Горить вогнем червоним горобина

і хмарами покрилась неба синь

ще не холодно,ще погожа днина

Та скоро вже відійде ця теплинь.

Бо і зима вже десь не за горами.

Позасипає землю всю сніжком

Ми будемо сидіти вечорами

Й журитися за лагідним теплом.

Дивитись будемо на візерунки,

Які залишить на вікні мороз

І будемо чикати того світла,

Що принесе весна,подарувавши

Таку жадану гілочку мімоз...

а поки що печальна жінка- осінь

Сидить зажурена в осінньому парку

і голубого неба чиста просінь,

і листя не опало у парку.

Та вже дрібненький дощик накрапає

і падає на сукню з крепдешину

і рве на  клапті прозору паутину,

Яку сплела на спицях осінь у парку.

А вже зима на крилах вітру лине...