Захлюпало журливо нагорі, у ностальгії пишуться сюжети. Не стало серпня, знову догорів, по собі залишивши для поета преамбулу з опалого листка, та кілька рим, які авжеж осінні, і небо із очима жебрака без натяку на сонячне проміння. Немов одкрито сірості портал, що заливає все у видноколі. На місто знову сіється сльота, січе обличчя попри парасолі.
|