Постривай

З обмерзлих нестям вітер лютістю свище,

Гуде мегаватами в струнах мереж,

Метає стріл розпачу сонми все ближче,

Розбурхує сни, упокоєні врешт

До мене ти, осене, йдеш безупинно

Притлумленим  болем, безсонням без меж,

Та все ж зупинись, почекай якусь днину,

Проникливим сумом дощів не бентеж

 У серці ж бо літо в трояндах, отавах,

Запал молодечий у вирі думок,

Веселкою сонце у росах-загравах …