|
Позолотила і кармінно-міддю
оздобила всі клени та дубки…
Накинувши легесенько повіддя,
коня піймала, – в яблуках боки…
Чаклунка Осінь, - легковажна
пані,
що на коні баскім своїм летить
і напускає холоду й туманів,
а часом хоче сонечком зігріть…
І настрій в неї, ох який
мінливий, -
то радість навіває, а то щем,
то відчуваєш миті сиротливо,
а то натхнення ллється, мов
дощем…
Учора вітром обідрала листя,
з горіхів, мов би з дощок для об'яв,
й засипала всю стежку на
обійстя
(її граблями довго визволяв)…
А нині розпашіла до розхристя,
летить, нагріта сонцем, над
поля,
кидає павутиння в передмістя
і веселиться, ніби янголя.
| 
у Вас 
0
. Дякую за візит.
