Етюд 1
Розплавленим золотом горнеться листя,
Калюжа затягує стомлений слід,
Оголене віття пронизує вістрям
Ніч, холоднечу, паморозь, лід... Етюд 2
Учора плакав дощ, як скривджене маля,
А вітер-диригент оркестрував у хмарах,
Калюжі-глядачі дивилися здаля,
Як вечір все блукав у краплях-окулярах... Етюд 3
Вогняно, рясно, замріяно
Падали-кликали зорі...
У води, спустошені місяцем,
Хилилися сни пелюсткові... Етюд 4
Туман – не зажура, а ода любові,
Що осені він віддає,
Рукою пригладить зморшки у полі
І вхопить відлуння своє... У Дніпрі...
| 
та
у Вас 
0
, Ганно, 
