Зажура осіння, імлою лягла на садок, Сховавши між крапель, смородини голі хмизини. Біліють капусти плесковато-пізні корзини Зеленим дозором, вздовж оранки чорних грудок.
Стіжка́ верховина, розтала в обіймах сльоти, Що з крон яблуневих сльозиться в траву монотонно. Стара кукурудза, стеблом ґратулює синхронно, Горіха привиддю в незримім вінцю самоти.
Намокла стежина пливе берегами трави, В холодні обійми, до згуби меткого серпанка. Їй лихо наврочить калина, неначе циганка Розкинувши картами зношені руни листви.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
