Зажура осіння, імлою лягла на садок, Сховавши між крапель, смородини голі хмизини. Біліють капусти плесковато-пізні корзини Зеленим дозором, вздовж оранки чорних грудок.
Стіжка́ верховина, розтала в обіймах сльоти, Що з крон яблуневих сльозиться в траву монотонно. Стара кукурудза, стеблом ґратулює синхронно, Горіха привиддю в незримім вінцю самоти.
Намокла стежина пливе берегами трави, В холодні обійми, до згуби меткого серпанка. Їй лихо наврочить калина, неначе циганка Розкинувши картами зношені руни листви.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
