Все як завжди і… не таке як завжди...
Все як завжди і… не таке як завжди. Тужлива осінь. Жовтизна. Дощі. Кружить неспокій доокола ґражди. Ховають сум сусіди під плащі. З-за лісу сонце зранку промайнуло. А потім мряка. Хмари до землі. І неприємно з півночі війнуло – Бо ж північ вже у сніговій імлі. Морози люті, незупинним кроком, Несуть кайдани та закови з льоду . Й одного дня, неначе ненароком, На холоднечу змінять прохолоду. Заліпить сніг знадвору підвіконня. Почне жадливо "їсти" дрова піч. Й підемо ми крізь зиму до осоння – Хоч неприємна, та звичайна річ. Нахилять тин у лютому замети. Сніг під ногами чутно захрумтить… В саду стоять дерева-силуети. В хліву на дверях клямка брязкотить. Парує в сінях, де тепло і холод Ведуть свою невпинну боротьбу. Приємно пахне у коморі солод. Піду, хоч листя трохи підгребу…
Додав: inkulinets (15.11.2013)
| Автор: © RUSZIN
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя