Заплакане небо мовчить,
А хмари не вірять у спокій,
Краплина сльозою іскрить –
І сліз тих нестримні потоки. Осінь торкнеться чола
Листям, що губиться в танці...
Ковдру з туманів сплела,
Щоб землю зігріти уранці. Осінь напише листа
Вирієм крил журавлиних,
Осінь єство огорта
Терпким намистом калини. Вітер зриває думки
І стрімко удалеч відносить...
Осінь буття пелюстки
Вінком заплітає у коси. Калюжі – примари дощу
Рутинно-затягнуто-сонного...
Осінь малює тату
У водах часу бездонного...
| 
у Вас 
0
