А ось і осінь. Ну, нарешті…
Сльота блукає коло хати.
Я одягну осінні мешти
Й піду попід дощем блукати.
Накрило листя де-не-де
Стежки, траву попід кущами.
Всі знали – осінь приведе
Нас у негоду із дощами.
Всі знали, осінь принесе
Легку зажуру з падолистом…
Ні що від цього не спасе.
Я брьохаю промоклим містом
Поміж будинків і калюж,
Вздовж хідників і тротуарів.
Я подумки спішу чимдуж
В полоні літніх мемуарів
Повз квітники зів’ялих руж
В тепло і розкіш будуарів…
… І ось у затишнім фотелі,
І комин дихає теплом…
Як контрастують білі стелі
І сіра мжичка за вікном…
Ну, нарешті осінь, я люблю її у листях.... Хороший вірш...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за