Я так втомився,Осене.
Я так втомився,осене. Ти довга така.вже листя опало, Залишаєш мені затемнілу сльозу. Від тебе, моя,вчора літо тікало, Я прошу тебе припинити грозу. Скажи мені,осене,сьогодні відверто, Я все пригадав,що мій тато казав. Чому ти така,чому така вперта? А може ти, батьку,таку заказав? Підійди до вікна,моя рідная мамо, Чому на подвір'ї сльозинка,дощить? Залишив тебе тато,залишив тебе рано, Тобі,моя мамо,все до купи ліпить. В садок лети,батьку,постукай в віконце, Бо серце болить,ніч холодна, густа, Зустрічав ти мене,зустрічав,гріло сонце, А зараз,мій рідний,одна пустота. Два світи,два світи,ділема одна На твоєму подвір'ї чужинцем я став. Коли,скажи, тату,настане весна? Чи, може,не тут я,не тут виростав?
Додав: 0997030561 (03.11.2020)
| Автор: © Володимир
Розміщено на сторінці : Вірші про осінь
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2332
# закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ Ludmilka : Щиро вдячна за тонке розуміння написаного мною!!!
Nemo : Дякующиро, Василю, пишу, як відчуваю... і всім навколо бажаю Щастя...
у Вас 
0
