Напустила осінь білого туману, Щоб ніхто не бачив, як листок впаде. Мабуть зрозуміла, що прийшла зарано, Похапцем прогнавши літо золоте. Кутається осінь в дощові рефрени, Опускає очі у пожовклий кущ. Зашарілась густо у розлогих кленах І багрець ховає під зелений плющ.
|