І коли вже не буде кому твою кров штовхати, коли дні свої будеш нести, мов збитки, ти сядеш на підвіконня і будеш спостерігати, як живуть малолітні лесбійки. Дивитимешся на груди їхні з хрестами, на кільця в губах, на вечірні звички. …Як чітко віконцем у ніч вростає їхня зйомна “капличка”. І коли вже не буде кому твою кров спинити, будеш дивитися, як метушаться товсті санітарки. “Холодно. – скаже старша. – Чорт забирай, – ніяк не кину палити! У тебе нема цигарки?” “Жовтень,… – скаже молодша, – скоро зима. А той, із другої койки, вікно відчиняє постійно. Курці помирають рано. Знаєш сама. Краще по сто – бо здуріти можна в цих стінах." І раптом відчуєш, як з вен витікає осінь, затягує міцно шарфи на дитячих шийках, як до першого інею на кіосках просто хочеться жити…
Хто б міг подумати що на цьому сайті побувають такі визначні згодом автори !
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
