І коли вже не буде кому твою кров штовхати, коли дні свої будеш нести, мов збитки, ти сядеш на підвіконня і будеш спостерігати, як живуть малолітні лесбійки. Дивитимешся на груди їхні з хрестами, на кільця в губах, на вечірні звички. …Як чітко віконцем у ніч вростає їхня зйомна “капличка”. І коли вже не буде кому твою кров спинити, будеш дивитися, як метушаться товсті санітарки. “Холодно. – скаже старша. – Чорт забирай, – ніяк не кину палити! У тебе нема цигарки?” “Жовтень,… – скаже молодша, – скоро зима. А той, із другої койки, вікно відчиняє постійно. Курці помирають рано. Знаєш сама. Краще по сто – бо здуріти можна в цих стінах." І раптом відчуєш, як з вен витікає осінь, затягує міцно шарфи на дитячих шийках, як до першого інею на кіосках просто хочеться жити…
Хто б міг подумати що на цьому сайті побувають такі визначні згодом автори !
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
