Пейзаж ранковий...листя шумить під прутом двірника, прозоре падає намисто, чомусь сумують небеса. Весь горизонт застелений туманом густо-терпким,аж образно-солоним, який тримає зір у пелені обману, Своєї королеви ховаючи хороми. Лиш вітер двірнику складає товариство, нервує бідолагу,мабуть,собі для втіхи розносить знову й знов зів"яле в купі листя, жбурля його навкруг,залившись дивним сміхом...
Двірник пішов...настала повна тиша, туман на обрії змінила срібна просінь, а вітер стрімголов летів все вище й вище... і кликав із собою мою ранкову осінь.
Ви знаєте, Олександре, шуркотіння мітли по асфальту зразу нагадує мені, чомусь, моє дитинство. Світлий спогад... І Ви мені як раз про нього нагадали. Дякую.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
