Пейзаж ранковий...листя шумить під прутом двірника, прозоре падає намисто, чомусь сумують небеса. Весь горизонт застелений туманом густо-терпким,аж образно-солоним, який тримає зір у пелені обману, Своєї королеви ховаючи хороми. Лиш вітер двірнику складає товариство, нервує бідолагу,мабуть,собі для втіхи розносить знову й знов зів"яле в купі листя, жбурля його навкруг,залившись дивним сміхом...
Двірник пішов...настала повна тиша, туман на обрії змінила срібна просінь, а вітер стрімголов летів все вище й вище... і кликав із собою мою ранкову осінь.
Ви знаєте, Олександре, шуркотіння мітли по асфальту зразу нагадує мені, чомусь, моє дитинство. Світлий спогад... І Ви мені як раз про нього нагадали. Дякую.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
