Темніє без утоми давно вже сіре небо,
дорогами течуть все нОві й нОві ріки,
Це осені пора,мабуть все так і треба,
сезонності канони,що писані навіки. Сумний напроти дому стоїть,уже без листя
Мій рідний парк...не сипле водопадом,
І поміж голих віт,лиш буйно вітер свище,
останній залишивсь,ще осені не зрадив. Не за горами холод,на обрії зима
Парує над землею...допоки як глядач,
А вітер без упину,мов молить: не пора,
І ловить ноти суму мій радіоприймач. У далеч за вікно прикутий погляд мій,
Утомлена...та горда,не подає ще виду,
Крокує сива Осінь на свій прощальний бій,
попереду летить її вітрів торсида.
| 
у Вас 
0
