Осінній вітер
Перебирає струни комишу
Осінній вітер сумно на світанні.
Йому озватись піснею спішу,
Переборовши боязке мовчання.
А потім стихну в схлипах комишів,
Немов у згадках про своє далеке.
Бо радість відірвалась від душі
І полетіла вслід кудись лелекам.
Іржаві хвилі вітер мандрівний
Гойдає мляво, наче серце смуток.
Колись так я, печальний і сумний,
Надовго у житті своїм заплутавсь…
|