Теплі боти під моду, у пальтах.
Двоє йшло призадумавшись тихо.
Ноги човгали мокрим асфальтом
розгортаючи листя, мов крихти.
А жовтавого скрізь і навалом,
трохи менше тремтіло з дерев.
Небом каркання ворона грало,
може вчора тут хтось і помер.
Лист опалий з осінньої ковдри
все ж бо мріяв вернутись назад!
- "Сумно в тебе", тікаючи жовтень.
- "Знаю друже, це ж мій листопад".
| 
та
у Вас 
0
. 
Поставила 5, але ситуації то не дуже допомогло... 