В розлуці з тобою
уже охолов,
Загорнутий нею у
сум донезмоги.
Я вдячний тобі,
що до мене ізнов
У ніч березневу
знайшла ти дорогу.
Упала на землю
уранці теплом –
Весела, дзвінка,
молода і привітна, -
Обстежила двір
обережно струмком
І сяєвом дня
приласкалась на вікнах.
Здалося на мить,
що між нас не було
Зимової стужі й
осінньої мжички,
І літа
спекотного смагле чоло
Майнуло нараз,
наче сон, блискавично.
Вдихаючи запах
південних вітрів
І в кішки уважно
вслухаючись мову, -
Нарешті сьогодні
оце зрозумів
Твоєї душі
таємничу основу.
О весно
мрійлива! Твою течію
В житті не минав
і навкруг не обходив –
Занурював голову
бідну свою
І ждав, як
сьогодні, від тебе на подив.
23.03.12.
|