| (oduvan4ikу) кульбабкові
серпаночки крізнІ –
над травами
буйно-зеленими
у травні…
легкІ,
леткі,
повітряно-пухнасті кУльки…
наче зірки,
вибагливо розшиті,
розсипані недбалою рукою
на темно-синьому,
з відливом,
оксамиті –
нічного неба тлі…
кульбабки білі…
як перший сніг
в густо-смарагдовій озиминІ –
в моїм
доглянутім
озимім житі…
…покинувши,
з благословення Бога,
свої
намОлені чертоги
(ненадовго),
небесні пАжиті
і справи –
спускаються до нас
на променях
щотравня –
апостоли, пророки і святі,
в духовній чистоті
і славі:
погубляться,
як діти, у пахучих травах
наївно-нелукавих…
…кохані божі діти –
на мить їдну
відлучаться од молитов за нас,
на Землю спустяться
спочити
і розбредуться,
заблукавшись ніби,
порозкидАють
безтурботно по траві
ознаки святості – кульбабкові
прозоро-невагомі
ореоли-німби…
07.12.2012
| 
у Вас 
0
Який трепетний...Зворушили мене цими невагомими кульбабовими німбами! 
І оце в зимову холодну пору така тепла весняна ніжність,такі асоціації прекрасні!..Браво Вам! 
