Он яка ти, весна, молода і чутлива!
Перша крапля дощу смішно впала на ніс -
Це від щастя, мабуть, вирегочує злива,
І п,ють чарку за зустріч верхівки беріз.

Аж причмокують смачно доріжки в садочку,
І тюльпани, квітковий збираючи рід,
Біля груші старої, у скромнім куточку,
Взявшись дружно за руки, виходять у світ.

У них також на носиках свіжі краплини,
Як у мене, смішні, чисті, ніжні блищать...
Сльози радо течуть по щоках України -
На рушник вона стала веснянку стрічать,

Щоб змивали дощі розпач весь, безнадію,
І нове майбуття в кожне серце несли.
Я в долоню ловлю нову краплю  і мрію
Щось змінити на краще із квітом весни.