Набубнявіли бруньки, ледь їх вітер колише; З запашної домівки, з вощаної хатинки В полі бджілка літає, між духмяних рослинок, Між стеблинок весняних перших квіток шукає; Тепле сонечко зранку щедро землю зігріло. І моя люба Галя, моя жіночка мила, Вийшла вішать білизну... ........................ Я тихенько милуюсь, тішусь постаттю милой, І мені щось на згадку дивне мрією спало; Вже й повільний рубанок геть лінується ковзать- Та й собі посміхаюсь, за роботу забувши... Годі вже! Схаменувшись, прикидаюсь сердитим: Жінко, будем обідать?.. Тільки зморшкою теплою Моя посмішка тихая причаїлась в куточках очей...
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1501 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
