Дощ
На ялинових лапах утриматись годі дощу.
А вони всі у латках відрослої, ніжної зелені.
Дощ тулився й стікав. Від натуги натомлений вщух.
А хотів бути сильним для них, коло них бути велетнем,
Огорнути, змочити довгасті рапіри голок,
Щоб, просякнувши їх, залишитись надовго і високо...
Він сердито гримів. Потім знічено, знищено змовк-
Промінь сонця з -між віт його срібною голкою висмикнув.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Дякую Вам за Вашу творчість! Хай щастить!
