одинокий барвінок
при хіднику,
опустив голівку
додолу,
мов той учень,
що
запізнився весною
у школу.
наче миле,
маленьке дитя,
що чогось
непевне,
таке чисте
й тендітне життя,
що замислилося,
напевне.
відцвіли
його браття
усі разом,
він посіявся
окремо,
наче згадка
про щось,
як самітнє мемо.
наче кинутий
вітром зі злості,
та- яка це краса!
і проходять навколо
гості,
а голівка його звиса,
мовби каже:
"мене не облиште.
не забудьте мене".
він не знає ще,
що цей цвіт
дуже скоро мине.
і залишаться тільки
листочки,
зелень-зелень
весни,
лиш би дощ
не зламав,
не зірвав
вітер той навісний.
вже готовий
цвісти бузок-
пуп’янки на виду,
я притишую крок,
і навшпиньки іду:
не збудити б
дитячий сон
біло-сизого бузку,
що нагадує той цвіт,
що схилявся
у вітанні,
і так ясно іскрився
у росі надранній.
є барвінок
і є бузок,
мов наочний урок
про життя і довкілля,
і на вітрі
чується пісня
із Розточчя
чи, може,
з Поділля.
у квітках-
чарівна блакить-
барва віри
і надії.
і, враз, ловиш
себе на тім,
що здійснилися
мрії.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ото ж бо. Дбайте про ваше здоров’я, а Пегас, може, до вас сам прилетить, чи якась Муза. Медитуйте і намедитуєте спокій та повагу до усіх. І
у Вас 
