Уперто випрасовуючи в полі Скуйовджені заметами сніги, - Летять вітри за далеч виднокола, Бентежачи безжально навкруги Яри похмурі і веселі схили, Струмки іржаві й гребені ріллі, - Тремтять вітрів від втоми дужі крила, Теплом слабим торкаючись землі. Вітрів весняних - відчуваю запах, Вітрів весняних – бачу скрізь сліди: Полощуть верби волохаті лапи, Згинаючись під вітром до води. Вбираючи у груди ледь вловимі Бажані тілу пахощі весни, Край неба підпираючи плечима, Всміхаються кремезні ясени. Гудуть вітри навальні та вологі Не зупиняючись - весь день у грі. Понуро мочать у калюжах ноги Уздовж рудих обочин снігурі. Суглоби розминаючи на вітрі, Коцюрбляться скрипучі явори. І бризки сонця теплі і привітні Вкривають березневі вечори.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Пане Іване, час і нині то повзе, то біжить, то летить, як і ця бувальщина, яка вже давно вилетіла за межі Чумацького Шляху, бо як не дивно, час має властивість змінюватись
Asedo1949: Дуже важкі рядки. Серце огортає туга за таких ось героїв. А скільки їх вже лежить в нашій змученій горем, але нескореній землі, та водночас велика гордість розпирає груди
та
у Вас 
1
