В передсвітній імлі без упину,
Як недавно в зимовому сні, -
Відмикають ключі журавлині
Охололі ворота весні.
На вибоїнах хмар дужі крила
Шурхотять, як на вітрі хустки.
І немає ніякої сили
Зупинити політ їх стрімкий.
Як коханої поклик, приймаю
Крики птахів у душу свою.
По зеленому морю розмаю,
Повний щастя, із ними пливу...
|