Гуляв по небу місяць золотавий...
Гуляв по небу місяць золотавий В оточенні хмаринок і зірок. І теплий вітер хвилював отави. І все ховалось у вечірній змрок. До річки стежкою я йшов через леваду Повз осокори і тремтячі вільхи. Яскрава ніч в полоні зорепаду, Немов серпневі випадкові примхи. Так, це було. Та все зима накрила. Розтали літа теплого примари. І вже зимовий вітер у вітрила, І вже на небі бачу я Стожари. Отож, зима. Морози, холоднеча… Одноманітні кольори довкруж. Часами чи завія, чи хуртеча – На теплі сонця промені сутуж. Вже намело намети біля млину. Немов сеанс в безбарвному кіно, Куди навкруг я поглядом не кину, Скрізь безперервне біле полотно. І тепле місце в хаті на лежанці Раптово стало популярним дуже. І так не хочеться з під ковдри вранці… Ти, знаю, розумієш мене, друже.
Додав: inkulinets (04.01.2014)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Вірші про зиму
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1550 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Совість завжди не була в пошані, особливо у важкі часи.