Кружляють сніжинки в зимовому вальсі ,
На хвильку присядуть, та й знову в танок ,
Витворює вітер дивні вихиляси,
Навкруг розкидає пухнастий сніжок!
Он кинув сніжинку в обійми другої,
Зліпилися разом летять понад став,
Mандрують тихенько в обіймах, між хвої
Спочинок знаходять, де вітер настав!
У затишку мило їм, вітер не віє ,
Так вічно б сидіти, та знають одне,
Хоч вітер й затихне , то сонце пригріє,
Розтане в них щастя, сльоза потече!
|