Цвіте багряно в лютому герань.
Цвіте багряно в лютому герань, Мов сад квітує в травні на відсонні, Від ігрищ барв танцює підвіконня Поміж холодних білих зазіхань. На кожній шибці витівник – мороз Малює казку - дивні візерунки. Вручає ніби згубні подарунки З космічних канн, півоній та мімоз. Нема ні грама в образах тепла, Відсутні зовсім промені любові… Оце б хоч раз торкнулись кольорові Мережки й звуки трепетно чола ! Орнамент той підкреслено блідий, Мов шкутильгає тінь із порожнечі… Чекаєш світла , що зігріє плечі, А тут світанок дихає гнідий. Невтішні замки , шпилі , голуби… Не вишиває голка золотиста На площі стін бурштинове намисто – З весняних скринь зворушливі скарби. Мов навмання писались сторінки, Бо вражень геть позбавлені принади : Ні насолоди , ні бодай відради Я не знаходжу поглядом таки. Німій красі , либонь , не до вітань, Бо ніжне серце в гротах амальгами Замкне зима іржавими ключами… Хоч дню жива всміхається герань!
Додав: plomin (06.02.2015)
| Автор: © Микола Стасюк
Розміщено на сторінці : Стасюк Микола , Вірші про зиму
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2552 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя