Виблискує світло вечірніх, хитких ліхтарів
На скутих зимою тинах і на приспаних вітах.
З-під жовтих повік пломінь смутку у світ мерехтів,
Мов нитка мережки, єднаючи зиму із літом.
Єднаючи білі савани сонливих снігів
(Ще ніби з покірним, до часу, терплячим початком
Шаленого подиху в дикому танці вітрів),
Як вигулькне з лусочок котиків ніжне дитятко.
Та доки ще спить воно в прихистку теплих долонь
Повільно пухнастіє в затишку й милості мами.
Милуюсь, як гарно на ширі моїх підвіконь
Цей вечір лютневий мрійливо яснить ліхтарями.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
klavysjka: Щиро дякую! Хай Пресвята Богородиця всіх нас, наших захисників і всю УКраїну тримає під своїм Покровом завжди і допоможе торувати шлях до перемоги!
у Вас 
0
