Виблискує світло вечірніх, хитких ліхтарів
На скутих зимою тинах і на приспаних вітах.
З-під жовтих повік пломінь смутку у світ мерехтів,
Мов нитка мережки, єднаючи зиму із літом.
Єднаючи білі савани сонливих снігів
(Ще ніби з покірним, до часу, терплячим початком
Шаленого подиху в дикому танці вітрів),
Як вигулькне з лусочок котиків ніжне дитятко.
Та доки ще спить воно в прихистку теплих долонь
Повільно пухнастіє в затишку й милості мами.
Милуюсь, як гарно на ширі моїх підвіконь
Цей вечір лютневий мрійливо яснить ліхтарями.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Я не згоден з вашою політикою, бо кожен би мав право писати, якщо має що. Але, у знак протесту, на вашому сайті мене не буде 1 місяць: нащо вам вірші, переклади, новини, реліґійні нас
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
у Вас 
0
