Виблискує світло вечірніх, хитких ліхтарів
На скутих зимою тинах і на приспаних вітах.
З-під жовтих повік пломінь смутку у світ мерехтів,
Мов нитка мережки, єднаючи зиму із літом.
Єднаючи білі савани сонливих снігів
(Ще ніби з покірним, до часу, терплячим початком
Шаленого подиху в дикому танці вітрів),
Як вигулькне з лусочок котиків ніжне дитятко.
Та доки ще спить воно в прихистку теплих долонь
Повільно пухнастіє в затишку й милості мами.
Милуюсь, як гарно на ширі моїх підвіконь
Цей вечір лютневий мрійливо яснить ліхтарями.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Це правда. Так воно і є. Не кожному таке до вподоби і не в кожного така думка та ставлення до України, до рідної землі, до солов'їної, на превеликий жаль, не дивлячись на страшне буремне сьогоденн
у Вас 
0
