Стоїть на порозі зима
Чомусь не віршується зовсім
Ні краплі натхнення нема.
Удалеч пішла діва-осінь -
Стоїть на порозі зима.
Ви, люди, мене не судіте
За те, що зими не люблю,
Весну я обожнюю й квіти
І травами всієний луг.
Чомусь не віршується зовсім
Усі розгубила слова...
Чи взяла з собою їх осінь?
Чи в вирій поніс кудись птах.
Куди ж це поділось натхнення?
І, як же його повернуть?
Лиш сниться мені луг зелений,
Лиш мріється звнов про весну.
Додав: oksana_malinoska (10.12.2017)
| Автор: © Оксана Маліновська SANDRA
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.