Стоїть на порозі зима
Чомусь не віршується зовсім
Ні краплі натхнення нема.
Удалеч пішла діва-осінь -
Стоїть на порозі зима.
Ви, люди, мене не судіте
За те, що зими не люблю,
Весну я обожнюю й квіти
І травами всієний луг.
Чомусь не віршується зовсім
Усі розгубила слова...
Чи взяла з собою їх осінь?
Чи в вирій поніс кудись птах.
Куди ж це поділось натхнення?
І, як же його повернуть?
Лиш сниться мені луг зелений,
Лиш мріється звнов про весну.
Додав: oksana_malinoska (10.12.2017)
| Автор: © Оксана Маліновська SANDRA
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.