Безбережне, засніжене поле,
У жалобній розпуці зими,
Де – не – де почорніло від болю,
Щедро вмите відлиги слізьми.
Охололе, оголене груддя
Заціловує вітер здаля.
Та сьогодні, в боязні застуди,
Гри вітрів не сприймає рілля.
Оніміла… Зіщулилась… Зблідла,
Відчуваючи ласку тепла.
Білизну випрасовує підло
В полі вітер поволі до тла.
| 
у Вас 
1
