З А В І Р Ю Х А Закружляла в танку завірюха, Завертіла зимовий пейзаж, Сніговіїв-партнерів не слуха І морозів жорстокий арбітраж. Розігрілась азартом свободи, Підганяє сонливі вітри, Відтанцьовує жар-пасодобль, Чи то танго, чи вальс – раз, два, три. Розлітається вихор сніжинок, Замітаючи змійки доріг, Сотні ніжно-холодних пір’їнок Шлейфом рваним відсліжують біг. А вітри, мов непрохані гості, Розбігаються в простір полів, Симфонуючи палко від злості, Між її мелодійних ладів. Все кружляє, вертить завірюха Під овації змучених віт І в обіймах холодного пуху Витанцьовує зимній політ.
|