Діброва дихає зимою,
хурделиця над головою
у викрутасах сніжиться.
Малі дерева і кущі,
немов сховались уночі
під сніг -у свої ліжечка.
Мов велетень широкоплечий,
серед діброви дуб старечий
розкинув сиву крону.
Стоїть віками непорушно,
чи виріс так, чи може служить
самій зимі для трону.
Ось заєць вскочив до нори,
чекає поклику пори,
щоб скинути кожуха.
І хоч весна в календарі,
сидять щасливі снігурі,
в діброві завірюха.
| 
та
у Вас 
0
