Струмки галюром по дорозі, немов прощальними слізьми. І перші пуп"яхи береза вже показала крадькома. Ти одягаєшся в порозі, тобі потрібно далі йти. І хоч обоє нетверезі: "Давай останню, на коня"!
Надворі все у такт сезону: бурулька вмить водою стане, бо сонце наше спозаранку вже натопило свою піч. У свіжих ріках день потоне, сьогодні зву його весняним. А ти, мов любляча коханка до мене вернешся у ніч.
|