Сумує сніг

Сьогодні сніг, довкола сніг.

Зима розклала полотно

в мороз білити. Все одно,

іще не все – його ще міх,

тому розкидано ускрізь  –

у полі, лісі, оболоні.

Гарцюють коні на припоні

і в очі б’є сліпуча різь. 

Зима чіпляє волокно

і одночасно шиє шати,

всьому, що мало замерзати.

У квіти вбралося вікно.

А за прогнозами відлига.

Збирай-но, зимонько, сніги,

що враз розтануть навкруги

і перетворяться на кригу,

а то, і зовсім, пропадуть.

Полотна вітер аж до неба

на хмари кине. Наче треба,

вдягнути їх у довгу путь.

Сумує сніг, сумую я.
І тільки стрімко мимо нас,

Вчепившись в часу тарантас,

Несеться грудень, мов хлоп’я.

22.12.2011