Зимно
Стояв я німо і слухав зиму,- як навкруги усе мовчало.. Лиш покривало білим-біле мерзлу землю обгортало. Лиш в полі вітер дико вив, немов голодний хижий звір, та ще мороз по берегах тріщав,- він річку в нову кригу одягав. Рогатий місяць із-за хмари хапав зірки Волосожару, сипав їх Чумацьким шляхом, та гойдав намисто Зодіака. На землі все заніміло,- зима зробила своє діло, пішла до лісу спочивати у білих шатах і палатах.
Додав: oles (07.02.2012)
| Автор: © Олесь Розхристана Душа
Розміщено на сторінці : Вірші про зиму
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2511 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): біли , Холодна тиша
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Дякую за тонке розуміння задуму!
virchi : Мені здається найсильнішим останній рядок: «Кат із катів!» Він звучить як видих, після якого вже нічого не скажеш. virchi : Моя вам порада: жити . І не залишатися сам на сам із цими думками.