Зима снігом білим пухким сіє щедро;
Скувала морозом ставки і озера.
На вербах, березах, в полях,- скрізь біліє суціль.
Віхує, хурделить, кружляє в садах заметіль.
Шляхами шниряє розбійницький вітер;
Сполохане птахство, ховається в стріхах.
В снігові кучугури впав вечір похмурий ,
А за ним повзе чорна, темна ніч непрозора.
Зима розгулялась, мов сваха весільна,-
Пирує й не знає, що буде похмілля.
Та поки, - витає в хмільних викрутасах,
На землю скидає останні прикраси.
Гей, зимо! Тобі вже відходить пора!
Коней повертай на зворотній свій шлях.
Тобі шлем подяку за гори добра,
А нам зустрічати весну уже час.
Зима - господиня ! Та все ж з паном Ігорем згідний я. Успіхів Вам.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
