Чарують літо жар-очі айстр... Цілує вечір матіолу... Цвіркунчики потайки рай-струн Торкнулись в сивину схололу... Й туман заніжений заплакав Тремтливим щастям надвечір’я... І маки... сколихнулись маки, В сердечнім храмі папрозір’ям. О доленько, ти злий ці чари, В аорти стежиночок життя, Де арфа сумеренно марить, Де тіні мрії шелестять.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
Десь Ви довго пропадали...Вірш-образний і яскравий,як завжди! 
