Ми
слухали Muse
Ми
слухали Muse під нестримною спекою,
Чекали
дощу, мов останнього шансу ми,
Я
знав – післязавтра ти станеш далекою
І
сльози печалі котились авансами.
Ми
тішились сонцем і трохи відвертістю,
Табу
оминувши без крапельки сорому,
Обоє
– зразки непохитної впертості,
Яким
суперечки, як пластири хворому.
Я
знав, що початки ідуть до закінчення,
Не
в силах напитись водою й цілунками,
Ти
хтіла скупатись і прагнула вічного,
Неначе
й померлі існують стосунками.
На
березі моря і, звісно, взаємності
Ділились
ми сонцем і ніжними фразами,
Обом
бракувало, бувало, смиренності
Тому і з плечей щось рубали одразу ми.
Я
слухаю Muse під Ярилом палаючим,
Морськими
й не тільки напившись солоними,
Дивлюсь
в горизонт, у молитві благаючи,
Щоб
не розділило безцінне кордонами…
|