|
Світанок червневий
На світ благословилося. Молочний скрізь туман.
Не видно де кінчається село, а де є лан.
Аж ось дмухнув легесенький, приємний вітерець,
Поплив туман, розвіявся і мороку кінець.
Стоять, мов зачаровані, вербички край води.
Прочанами молитися прийшли вони сюди,
До храму, що велично так стоїть на видноті.
Від сонця засвітилися всі бані золоті.
Видніються вздовж берега, освітлені з боків,
Туманом геть посріблені, тенета павучків.
Розсипалися іскрами нежданої краси,
Мов діаманти з перлами, краплиноньки роси,
Що в сонця перших променях прокинулася вмить
І на траві на листячку грайливо мерехтить.
Повільно покотилася, мов по щоці сльоза,
Упала і розбилася краплинонька - роса.
І щезла враз перлинонька, не стало і сліда
Натомість появилася простісінька вода.
І хоч це не потік швидкий, а крапелька лише,
Та все ж таки волога ця життя комусь несе.
Мені від цього радісно і серце аж щемить.
Народжується день новий! Яка красива мить!
29.06.2012р. Пилип Тихий
| 
у Вас 
0
